Булінг заходи

29 жовтня  2019 року  в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 41  було проведено  інформаційну зустріч з класними керівниками закладу  за  темою «Питання подолання  і  попередження насильства в дитячому середовищі».

Мета   заходу:  розкрити  актуальність питання  подолання і попередження  насильства  у  повсякденному   житті дітей; сфокусувати  увагу  на більш поширених  проявах цього явища; допомогти  учасникам  визначити найбільш оптимальні  підходи  до розв’язання   проблем насильства  серед дітей.

План проведення

  1. Вступне слово  директора  школи   Рогаля  А.М.
  2. Виступ заступника директора з  ВР  Гайдук  Т.І. «Насильство та його прояви в дитячому середовищі».
  3. Інтерактивна вправа «Випадок із дитинства», - заступник директора з  НВР   Горбашова  Т.Ю.
  4. Вправа з  елементами  тренінгу  «Прояви  насильства  у  дитячому середовищі» ,  - соціальний педагог  Борисюк Л.С.
  5. Перегляд презентації «Форми насильства, їх прояви», -  супровід-пояснення  практичного  психолога  Стрельчук  М.А.
  6. Інформація про причини та наслідки насильства в сімї; соціально-психологічні особливості дітей із сімей, де панує насильство », -  практичний   психолог  Стрельчук  М.А.
  7. Вправа «Потреби дитини»,  - соціальний педагог  Борисюк Л.С.
  8. Підведення підсумків зустрічі, - надання рекомендацій заступника директора з  ВР  Гайдук  Т.І.

Виступ Борисюк Л.С.  соціального педагога:  «Прояви  насильства в дитячому середовищі» ( вправи  з елементами тренінгу для інформаційної  зустрічі  з класними керівниками) переглянути

 

 

 Хід інформаційної зустрічі

 

  1. Вступне слово заступника директора з НВР

                 Насильство та його прояви в дитячому середовищі

Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища неможливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізації її особистості. Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів, спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства.

Жорстоке поводження з дітьми є найбільш прихованою формою насильства, оскільки в Україні немає даних достовірної статистики про реальні його прояви. За узагальненою інформацією за ІІ півріччя 2018 року в Україні офіційно зареєстровано близько 90 тис. звернень з питань жорстокого поводження з дітьми. За даними МВС України за жорстоке поводження з дітьми на обліку в органах внутрішніх справ знаходиться понад 80 тис. сімей. У 2018 році за невиконання батьківських обов’язків притягнено більш ніж 8 тис. батьків. Проте зростання кількості осіб, поставлених на профілактичний облік, свідчить про зростання поінформованості населення про можливості розв’язання проблеми, а також збільшення уваги до даного явища з боку правоохоронних органів. Проблема насильства над дітьми винесена з розряду приватної проблеми родини на державний рівень.

           Це гірко усвідомлювати, але в сучасному світі люди не цінують життя одне одного. Декому навіть подобається бути жорстоким, і він вважає це розвагою. Подібно до злочинців, деякі, на перший погляд звичайні люди, насолоджуються стражданнями інших. Крім того, мільйони із задоволенням дивляться фільми, насичені сценами  брутальності і жорстокості.

            Психіка дитини під впливом сучасної тале-відео продукції та комп’ютерної ігроманії не може залишатися здоровою. І питання лише у тому, коли та у якій сфері життя підростаючої людини виявляться небезпечні наслідки.

            Для багатьох дітей  зіткнення з насильством відбувається в навчальних закладах, і це може спонукати їх самих до вчинення насильства. Вплив на суспільне сприйняття насильства в школах здійснює також і те, яку увагу приділяють засоби масової інформації екстремальним випадкам, що призводять до травмування або навіть до загибелі школярів.

У школі дитина частіше стикається з так званими малими формами насильства, які впливають на розвиток особистості. Сучасна педагогічна практика, попри всі проблеми, труднощі та недоліки, залишається основним інститутом соціалізації особистості, її становлення та розвитку.

          Причиною поширеності насильства між дітьми є й те, що педагоги реагують на його крайні прояви, переважно фізичні, а більш м'які залишають поза увагою. Водночас психологічне насильство — глузування, образи, бойкот, прізвиська, злі жарти, групове цькування, підкреслення фізичних вад — травмує несформовану дитячу психіку не менше, ніж побиття.
Варто також звернути увагу на небезпеку, яку приховує ігнорування потреб дітей. Класичний приклад — зникнення грошей і речей у вчителів. Вочевидь, такі прикрощі сталися не одразу, цьому передували крадіжки у дітей. Одначе педагоги і вихователі не надавали цьому значення і почали бити на сполох лише тоді, коли самі стали жертвами.

          Насильство між дітьми в школі, виявляється, можна вирішити, якщо підійти до проблеми комплексно – проаналізувати, оцінити ризики, надати необхідних навичок персоналу школи та залучати до профілактичної роботи самих дітей. 

          Як цьому зарадити? Опитування з-поміж школярів продемонструвало вражаючий результат: більш як половина з них переконана, що здолати проблему можна, відповівши насильством на насильство. Адекватною вважається жорстока поведінка щодо агресора з боку вчителів і батьків. Отож терміновими є заходи, спрямовані на зниження рівня агресивності в дитячому середовищі. Першим кроком має бути усвідомлення такого: щоб скоригувати поведінку агресора, варто не стільки впливати на нього, як змінити його оточення. Скажімо, потурбуватися, аби поруч із ним були сильніші діти, котрі позитивно мислять. А тому на тренінгах, семінарах фахівці-психологи повинні разом із учителями, адміністрацією шкіл  відпрацьовувати ефективні методи профілактики агресії в шкільному середовищі та способи упоратися з її проявами, надати конкретні поради, як поводитися в конфліктних ситуаціях, зберегти спокій, контролювати себе і завжди знаходити компроміс. Слід показати дітям, що існує можливість не вдаватися до насильства, а вирішувати все мирно.

          Золоте правило у боротьбі з агресією — не проходити повз, помічати її. Адже незначні її прояви — ігнорування зауважень вчителя, засмічування класів — виглядають на загальному тлі начебто безпечними. Але вони — преамбула до загрозливих форм брутальної поведінки. Тому необхідно звертати увагу на такі «дріб'язкові» речі, висловлювати несхвальну оцінку, аби малі бешкетники не розцінювали відсутність реакції з боку вчителів як заохочення до подальшої агресії та її ескалації. Не менш важливим є навчання навичок ефективного спілкування, повага до кожної дитини, увага до її потреб. Педагоги повинні цілеспрямовано відпрацьовувати з дітьми прийоми неагресивної поведінки у відповідь на словесну агресію, навички припинення агресії стосовно себе, щоб не допустити її нарощування. Тих, хто вдається до брутальної поведінки, слід навчати інших видів спілкування, формувати звичку продумувати все, що вони бажають зробити, а не діяти під впливом емоцій, спонтанно.

            Навчити дитину іншого (ніж звичний для неї) способу поведінки, побудованого на обмірковуванні й прогнозуванні своїх вчинків — означає поставити заслін будь-яким асоціальним, деструктивним діям не лише в шкільні роки, а й у подальшому житті. Тільки за таких умов школа може стати зоною безпеки.

 

 

  1. Вправа «Випадок із дитинства»

Учасникам зустрічі пропонується розповісти про який-небудь випадок    дитинства, бажано шкільного віку (історії зі шкільного життя або ситуації несправедливого ставлення з боку однокласників або вчителів)

 

  1. Вправа «Прояви насильства у дитячому середовищі»

   Мета:  виявити знання, які мають учасники зустрічі  стосовно проблеми  насильства в дитячому середовищі, нагадати учасникам про те, що вони стикаються з цими явищами щодня.

Учасники об’єднуються в 4 групи. Кожній групі пропонується

попрацювати в 2 напрямках:

  1. дати визначення, що таке насильство, як його розуміють учасники, записати дії, які можна віднести до одного з видів насильства (фізичне, психологічне, сексуальне, економічне). Акцент зробити на проявах насильства, які трапляються між дітьми, відзначити ті форми, свідками яких можуть стати дорослі.
  2.  На малюнку з зображенням учня  записати,   по-перше,  ті якості особистості учня,  які свідчать про його  вихованість;

по-друге,  форми і  види виховних заходів, на яких   вчителі формують та підтримують виховний потенціал особистості дитини.

( на малюнках з зображенням учня також є і віковий вказівник

– 1-4  класи; - 5-7 класи;  8-9 класи;  10-11 класи.)

 

  1. Перегляд презентації «Форми насильства, їх прояви», супровід-пояснення психолога

 

 

  1. Інформація про причини та наслідки насильства в сімї; соціально-психологічні особливості дітей із сімей, де панує насильство

 

Щоб дитина стала Людиною, батьки повинні стати опорою та гарантом її гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання: як виховувати, як привчити дитину до дисциплінованості, чи треба карати за провину. Нажаль, іноді батьки забувають або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься домашнім насильством.

Правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості,  розвитком почуття її гідності, особливості, поваги до себе як людини. Сім’я має бути простором без насилля. Тому як керівництво до дії мають бути такі поради:

 

  • якщо є сумнів, карати чи не карати – не карати;
  • неприпустимо навіть давати стусани дітям, молодшим 3 років, адже це загрожує деформації особистості, пригнобленню активності, формуванню неврозу, страху;
  • неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими насильницькими діями;
  • неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі;
  • неприпустимо приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, в своє власне «я»;
  • неприпустимо дорікати дітям тільки за те, що ви не в настрої, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі.

Недоліки треба не викорінювати, а корегувати, перетворювати їх у достоїнства. Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби - обов’язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого сьогодні б’ють рідні батьки? Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку, потрібно їх любити, адже любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини.

 

  1. Вправа «Потреби дитини»

На ватмані зображена дитина. Учасникам зустрічі  пропонується дати їй ім’я, уявити, якою вона стане в майбутньому.

  • ким стане за фахом, яку освіту отримає,
  • яка буде в неї робота,
  • яка в неї буде родина, діти,
  • яке в неї буде житло, матеріальне становище,
  • яке в неї буде хобі

Проблемне питання: що потрібно забезпечити цій дитині зараз, щоб вона виросла такою, якою ми її уявили?

Що з цих потреб має забезпечити: 1 група – родина, сім’я;

                                                            2 група – школа;

                                                            3 група – держава.

 

  1. Підведення підсумків зустрічі, надання рекомендацій

 «Світ без насильства…»  І.Супрун

 

Мій улюблений світ – без насильства,

Без жорстокості, болю і зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ – без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста

Й голосів не почуєш сумних.

Мій улюблений світ – це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо, звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни:

Україна – це світ без насильства.