Сучасне навчання є ефективним в Україні

Медичний кабінет

Медичний кабінет КЗШ №41 працює відповідно до загальнодержавних Ліцензійних умов провадження діяльності з медичної практики

 

Медичний кабінет розташований на 1 поверсі.
Кабінет працює в нерозривному зв'язку з дитячою поліклінікою №5

Сторчева Наталія Володимирівна - медсестра

У кабінеті проводяться усі необхідні процедури, надається перша допомога при травмах, проводяться щеплення відповідно до національного плану профілактичних щеплень.  Кожна дитина попереджається про майбутню йому за віком щепленню індивідуально письмово. Батьки мають можливість відмовитися від запропонованого щеплення разовий або написати відмову на триваліший термін

Медичний кабінет

У основі діяльності медичної служби школи лежить комплекс профілактичних і лікувальних заходів, які вирішують наступні задачі:

• надання невідкладної медичної допомоги дітям і підліткам;
• нагляд за учнями, які перебувають на диспансерному обліку;
• контроль щодо виконання санітарних норм і правил обслуговування шкільних приміщень;
• проведення просвітницької і профілактичної роботи;
• проведення імунопрофілактики учнів школи;
• здійснення щоденного контролю за якістю продуктів, що доставляються до харчоблоку, умовами транспортування , збереження і дотримання термінів реалізації;
• здійснення контролю у технології приготування їжі, якістю готових страв, санітарно-протиепідемічним режимом роботи харчоблока, організацією обробки посуду, дотриманням правил особистої гігієни працівниками харчоблока.

Інформація про пробу Манту
Шановні батьки!

Проба Манту - метод дослідження, за допомогою якого оцінюють реакцію організму на попадання в нього антигена збудника туберкульозу. Туберкулін, використовуваний для проведення проби, не містить ні живих, ні мертвих мікробактерій туберкульозу. Проба Манту - не щеплення. Тому, якщо ваша дитина з яких-небудь причин звільнена від профілактичних щеплень, проба Манту має бути проведена.

Внутрішньошкірна проба Манту проводиться щорічно, незалежно від попереднього результату. Перед постачанням проби Манту дитина оглядається педіатром. Протипоказання для проведення проби : хвороби шкіри, алергічні стани(бронхіальна астма, атопічний дерматит та ін.), ревматизм в гострій і підгострій фазах, епілепсія, гострі і хронічні(у стадії загострення) інфекційні захворювання, будь-яке профілактичне щеплення, введення імуноглобуліну(впродовж 1 місяця після). Питання медичного відведення вирішується лікарем-педіатром.

З моменту постановки до перевірки проби не рекомендується споживати алергічних продуктів(цитрусові, шоколад, яйця і так далі) Також не рекомендується розтирати і розчісувати місце проби.
Оцінку результату проби Манту проводять медичні працівники через 72 години. Якщо за результатами проби Манту шкільний лікар підозрює, що позитивна реакція пов'язана з інфікуванням, він впродовж 6 днів з моменту постановки проби направляє дитину на консультацію до фтизіатра в протитуберкульозний диспансер.

Нормативна база:

{C}З А К О Н   У К Р А Ї Н И Про забезпечення санітарного та епідемічного  благополуччя населення {C}

{C}З А К О Н   У К Р А Ї Н И Про охорону дитинства {C}

{C}МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З 16.09.2011  N 595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів {C}

{C}Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01{C}

{C}Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів {C}

 

 

 

Обов'язковими медичними формами, що передаються директору комплексу, а потім — медичним працівникам школи, є Медична карта дитини (форма № 26/о) та Карта профілактичних щеплень (форма № 63/0).

Медична карта дитини

Медична карта дитини — документ індивідуального характеру. Вона заповнюється на кожну дитину, яка перебуває в навчально-виховному закладі, і дає уявлення про стан здоров'я, а також відображає всі лікувально-профілактичні заходи, які проводилися по відношенню до неї в період перебування в дитячому садку, школі, школі-ліцеї, дитячому будинку, школі-інтернаті.

Паспортна частина медичної карти дитини й анамнестичні дані на дітей, які збираються вступати в перший клас школи, заповнюються на підставі записів в «Історії розвитку дитини» медичними працівниками дитячої поліклініки, лікарської амбулаторії чи фельдшерсько-акушерського пункту (у сільській місцевості), під час проведення поглибленого огляду цих дітей. На дітей, які вступили в дитячі садки і дитячі будинки, медична карта дитини заповнюєтьсяна підставі виписки з історії розвитку дитини, яка видається поліклінікою, або при опитуванні батьків.

Надалі всі записи в медичній карті роблять медичні працівники лікувально-профілактичного закладу (закладів) при проведенні медичного огляду дитини-першокласника, а надалі — в порядку поточних спостережень під час проведення періодичних оглядів і протиепідеміологічних заходів. Тобто якщо дитина відвідувала дитячий садок, то її медичну карту видають батькам для проходження медичного огляду перед вступом до школи.

У разі «неорганізованості» дитини (дитина не відвідувала дитячий садок) медичну карту оформлюють у поліклініці або іншому медичному закладі, куди з метою проходження огляду звернуться батьки. Варто нагадати батькам першокласників, що при першому зверненні до лікувальної установи необхідно мати при собі документ, який посвідчує особу (власний паспорт) і свідоцтво про народження дитини. Не завжди медичні працівники дотримуються вимоги щодо запиту документів, які посвідчують особу, проте ці документи варто взяти із собою, щоб уникнути прикрих непорозумінь.

Медична карта дитини, у якій є позначки та висновки лікарів-спеціалістів про стан здоров'я дитини, є правильно оформленою й може бути передана медичним працівникам, які здійснюватимуть спостереження за дитиною в школі.

При переведенні дитини з дитячого садка до школи або з однієї школи в іншу медична карта дитини передається разом з її особовою справою.

 

Карта профілактичних щеплень

Відповідно до чинного санітарного законодавства України та наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16 вересня 2011 р. № 595, дитина від моменту народження до вступу до школи має отримати такі щеплення за віком:

  • проти туберкульозу (БІДЖ): 1 вакцинація. Для дитини, яка вступає до школи у 7 років — 2 вакцинації (за умови, що реакція Манту в 7 років була негативна); 
  • проти гепатиту В: трикратна вакцинація;
  • проти дифтерії, кашлюку, правця: 5 вакцинацій та шоста вакцинація проти дифтерії та правця;
  • проти поліомієліту: п'ятикратна вакцинація;
  • проти гемофільної інфекції: трикратна вакцинація;
  • проти кору, краснухи та паротиту: 2 вакцинації.

Останнім часом забезпечення дитячих лікувально-профілактичних установ вакцинами, що закуповуються за державні кошти, відбувається нерівномірно. Часто спостерігається відсутність вакцин (до півроку). У такому випадку медичний заклад просто не може забезпечити проведення планової вакцинації дітям відповідно до Календаря щеплення. Тому існує ймовірність того, що в Карті щеплення буде відсутня відмітка про проведення певного виду щеплення, а в графі буде зазначено «відсутня вакцина». Такі діти-першокласники мають бути щеплені в школі при надходженні вакцини до лікувально-профілактичної установи. Облік дітей, яким не проведено вчасно щеплення і які потребують чергової вакцинації, проводять медичні працівники навчального закладу, де навчатиметься дитина.

Звертаємо увагу, що за станом здоров'я дитині можуть бути рекомендовані інші щеплення, наприклад, проти грипу, пневмококової інфекції, Ніb-інфекції, менінгококової інфекції, вітряної віспи, гепатиту А, ротавірусної інфекції. Крім того, за наявності епідемічних показань дитині можуть проводити щеплення проти кліщового енцефаліту, чуми, жовтої лихоманки, сказу, сибірки, холери.

Не слід забувати, що багато дітей має протипоказання для проведення планової вакцинації за віком. У такому разі в графі, де має бути запис про проведення певного виду щеплення, зазначається «протипоказано» або «мед. відвід до,..» з обов'язковим зазначенням дати.

Відсутність вакцинації може бути зумовлена також відмовою батьків від проведення щеплень, про що також має бути відмітка у карті профілактичних щеплень.

Питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з Календарем щеплень, вирішується індивідуально лікарсько-консультативною комісією із залученням епідеміолога територіальної санепідемстанції згідно з розділом III статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р. № 1645-ІІІ.

Судова практика України щодо позовів проти посадових осіб шкільних закладів з приводу оскарження відмови у прийомі дитини до навчального закладу освіти через відсутність у неї щеплень має суперечливі рішення суду у подібних справах. Тому чітко вказатипідстави, які унеможливлюють прийом дитини до школи лише через відсутність щеплень за віком, неможливо. Нині ще існує колізія законодавства щодо гарантії на отримання середньої освіти будь-якою особою, добровільною відмовою від проведення щеплень та вимогами санітарного законодавства.

 

З 1 квітня 2017 року розпочинається прийом дітей до першого класу. Директор школи  і його заступники готуються до зустрічі з майбутніми першокласниками та їхніми батьками. Щоб перебування першокласника у школі було безпечним і комфортним, необхідно мати інформацію про стан його здоров'я та рекомендації лікарів щодо особливостей організації його навчання.

 

Приймання дітей до першого класу регламентується низкою нормативних документів, зокрема Законом України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ, наказами Міністерства освіти і науки України «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів» від 7 квітня 2005 р. N9 204 та «Про затвердження інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів)» від 19 червня 2003 р. № 547/7868, наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів» від 16 серпня 2010 р. № 682.

 

Під час знайомства нагадуємо батькам про проходження першокласниками обов'язкового медичного огляду заздалегідь, аби не зіпсувати останні дні серпня вистоюванням у чергах до спеціалістів районної поліклініки.

 

Проба Руф'є
Для забезпечення більш якісного контролю за зміною здоров'я школярів з 2010 року, всі діти обов'язково проходять щорічно пробу Руф'є (визначення групи здоров'я) і відвідують фахівців, у яких стоять на обліку. 

Що таке проба Руф'є?
Багато батьків не знають, що це таке - проба Руф'є і які її норми у дітей та у підлітків.
Проба Руф'є визначає у дітей рівень витривалості (резерв) серцево-судинної системи при будь-яких фізичних навантаженнях.
Проводиться за схемою: Порахувати пульс у дитини за п'ятнадцять секунд, обов'язково після п'ятихвилинного спокійного сидіння (результат 1). Протягом сорока п'яти секунд виконати тридцять присідань. Відразу ж після присідань підрахувати пульс за перші п'ятнадцять секунд (результат 2). А потім порахувати в останні п'ятнадцять секунд (результат 3) першої хвилини періоду відпочинку. Індекс проби Руф'є, визначається за формулою: (4 * (р1 + р2 + р3) -200): 10 За індексом, отриманому після проходження проби Руф'є, для дітей визначені наступні групи здоров'я:
Основна група - це абсолютно здорові діти, не виявлено жодних проблем зі здоров'ям, показник проби Руф'є дорівнює від 0 до 10. Вони займаються за загальною програмою, беруть участь у кросах і змаганнях.
Підготовча група - це діти, з незначним відхиленням в стані здоров'я , показник проби Руф'є у них трохи вище норми для основної групи. Вони теж займаються за основною програмою, але без участі в кросах і спортивних змаганнях.
Спеціальна група - це діти зі значними відхиленнями у стані здоров'я, показник проби Руф'є від 10 до 20. Вони повинні займатися на окремих заняттях або вчитель повинен підбирати їм індивідуально навантаження фізичних вправ. Іноді трапляється, що батьки не згодні з результатами проби Руф'є, тоді група здоров'я визначається на певний термін (місяць або два ), а потім проба перездає.

ПІДЛІТКОВИЙ вік — один із найскладніших етапів, під час якого організм дитини внаслідок анатомічних та фізіологічних перетворень досягає біологічної зрілості. У цьому віці діти дуже чутливі до дії несприятливих факторів навколишнього середовища, порушення режимів, кисневої недостатності, зниження витривалості організму, що обумовлене змінами адаптаційних можливостей організму.

Цей віковий період також називають пубертатним., оскільки формування вторинних статевих ознак — один із найяскравіших виявів нейроендокринної перебудови в організмі підлітка, що відбувається у період статевого дозрівання.

Процес статевого дозрівання часто супроводжується появою перших проблем, пов’язаних із зовнішністю підлітка. На обличчі з’являється вугревий висип, підсилюється жирність волосся, спостерігається коливання ваги, потовиділення супроводжується не-приємним запахом. Для боротьби з неприємними виявами процесу статевого дозрівання слід дотримуватися правил особистої гігієни.

Ці правила стосуються як хлопців, так і дівчат. Однак, окрім дотримання особистої гігієни, потрібно пам’ятати про режим дня. здорове харчування, відсутність шкідливих звичок, регулярне поповнення вітамінних резервів.

ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ОБЛИЧЧЯ

Шкіра — це зовнішній покрив організму людини, який виконує ряд важливих функцій: захисну, рецепторну, терморегулювальну, дихальну, резорбційну (транспортує хімічні речовини), екскреторну (виділення поту, шкірного сала, а також ряду хімічних сполучень), обмінну. Саме тому за шкірою потрібно доглядати і оберігати її від ушкоджень. Неушкоджена шкіра затримує проникнення в організм більшості хімічних речовин та мікроорганізмів. У підлітковому віці потові й сальні залози виробляють секрет. На шкірі бруд утримується надлишком шкірного сала та епітелієм, який злущується. Грудочки, що утворюються, закривають пори шкіри. Закупорювання брудом пор шкіри заважає нормальному виділенню вмісту потових і сальних залоз, що створює сприятливі умови для виникнення запальних процесів, зокрема появі вугрів та прищів.

Будь-який догляд за шкірою потрібно починати з правильного її очищення. Дуже важливо робити це вранці й увечері, а за необхідності й упродовж дня після занять спортом, плавання або в спекотну погоду. Найпростіший спосіб очищення шкіри — умивання з використанням м’якого мила або сучасних засобів, таких як гель або пінка. Обираючи ці засоби, необхідно враховувати особливості власної шкіри. Для жирної шкіри підійдуть легкі гелі й спеціальне мило для умивання, для сухої — муси ніжної текстури або очищувальне молочко.

Декоративну косметику дівчаткам краще видаляти спеціальними засобами для зняття макіяжу, але у жодному разі не милом для жирної шкіри, щоб не висушити шкіру повік. Після використання засобів для очищення слід нанести на шкіру відповідний її типу тонік, який знімає залишки цих засобів і пом’якшує жорстку дію води. Із спиртними тоніками слід поводитись обережно навіть маючи проблемну шкіру , й застосовувати їх тільки призначенням косметолога.

Не слід забувати про те, що шкіра підлітка потребує зволоження: для сухої шкіри підійдуть легкі креми, для жирної — знежирені лосьйони або матуючі гелі. Наносити їх на шкіру потрібно після очищення й тонізації двічі на день. Якщо шкіра дуже жирна, то засіб наноситься лише вранці.

Підлітки мало замислюються над тим, що надмірний вплив сонця на організм може призвести до посилення секреції сальних

залоз шкіри,яке призводить до появи (вугрів чи прищів). Тому, обов’язково потрібно захищати шкіру від сонця, використовуючи спеціальні засоби з БІТ  не нижче 15.

Окрім регулярного щоденного догляду двічі на тиждень на шкіру обличчя необхідно накладати маски. Якщо у вас жирна шкіра, використовуйте очищувальні маски на глиняній основі: вони глибоко очистять пори, позбавлять від надлишків шкірного сала, освіжать шкіру і поліпшать колір обличчя. Якщо ж шкіра суха та злущується, засоби мають бути дуже м’якими. Дуже корисні легкі зволожувальні маски, наприклад, із фруктів або овочів, які

можна робити щотижня. Пілінг-креми використовуйте не частіше одного разу на 10-12 днів,Хороший стан шкіри, особливо обличчя, значно поліпшить настрій і додасть упевненості в собі.

Шкіра людини є віддзеркаленням загального стану її організму, тому в разі неможливості самостійного вирішення проблем, пов’язаних із станом вашої шкіри або волосся, необхідно звернутися до фахівців (косметолога, ендокринолога, гастроентеролога).

ДОГЛЯД ЗА ТІЛОМ

Виділення поту в людини має дуже важливе значення в процесі терморегуляції. Так, в умовах жаркого клімату або пори року піт виділяється на поверхню шкіри, випаровується, завдяки чому тіло людини охолоджується. У людини потові залози розташовані нерівномірно на поверхні тіла. Найбільша їх кількість знаходиться на шкірі долонь, стоп, лоба та під пахвами. Саме у цих місцях спостерігається посилене потовиділення. Запах поту переважно залежить від діяльності бактерій, які живуть на поверхні шкіри. У період статевого дозрівання інтенсивність запаху значно збільшується.

Для того, щоб утримувати своє тіло у чистоті, необхідно приймати душ двічі на день, використовуючи при цьому м’яке мило або спеціальні гелі для душу. Проте для усунення неприємного для людей, які вас оточують, запаху цього буває не досить. У такому разі застосовують дезодоранти — спеціальні засоби для усунення запаху поту.

Розрізняють аерозольні, кулькові, тверді дезодоранти, а також гелі та креми. За своїм призначенням вони поділяються на дезодоранти для підпахвової області, ніг та інтимних зон.

За механізмом дії дезодоранти поділяються на дезодоранти з сильним запахом, які лише маскують запах; дезодоранти-антиперспіранти, які блокують виділення поту потовими залозами; дезодоранти з антибактеріальним ефектом, які знищують бактерії, що викликають запах. Використання дезодорантів не виключає необхідності щоденного миття тіла з милом і губкою. Окрім цього, для проблемної шкіри рекомендовано прийняття ванн із додаванням у воду відварів липового цвіту, ромашки, чебрецю і м’яти. Хвойні ванни мають заспокійливий ефект, що доцільно для зняття нервового перенапруження упродовж навчального року.

Необхідно також стежити за чистотою натільної й постільної білизни. Натільну білизну потрібно змінювати щодня, постільну — один раз на 10 днів.

ДОГЛЯД ЗА НОГАМИ

Важливе значення має догляд за ногами. В умовах інтенсивної пітливості ніг виникає загроза появи попрілостей, що призводить до розвитку грибкових інфекцій. У цьому випадку з’являються тріщини, шкіра стає вологою, може також з'явитися висип, який викликає нестерпний свербіж. Місця висипів зливаються між собою, утворюючи плями, що злущуються.

Для запобігання зараженню грибковими інфекціями необхідно використовувати в громадських душових, роздягальнях, басейнах спеціальні гумові тапочки. Витирати ноги слід індивідуальним рушником, стежити за його чистотою, регулярно обробляти домашню ванну дезінфікуючими засобами. Ноги мити ретельно, при цьому добре їх витирати, особливо поміж пальцями, не носити тісного й чужого взуття.

Пітливість ніг може бути обумовлена рядом причин: нечастим миттям ніг, перегріванням їх, носінням неякісного взуття із синтетичних матеріалів тощо. Для усунення підвищеної пітливості ніг їх необхідно щоденно мити спочатку теплою, а потім прохолодною водою; використовувати спеціальні дезодоранти або тальк; приймати ванну для ніг із відваром кори дуба і польового хвоща.

ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ РУК

Шкірі рук також необхідний догляд. Руки слід мити з милом щодня вранці й увечері перед сном, упродовж дня — перед їжею.

після відвідин туалету, виконання робіт у будинку на садовій ділянці або в школі, після гри з тваринами. Особливо ретельно потрібно обробляти піднігтьовий простір і складки довкола нігтів, де понад усе скупчується бруд, мікроорганізми і яйця глистів.

Кожного разу після миття руки мають бути насухо витерті, інакше на шкірі з’являються тріщини, утворюються дрібні тріщинки, шерехатість, почервоніння. Кожен підліток повинен мати власний рушник для обличчя, рук і ніг, оскільки через загальний рушник може передаватися інфекція.

ДОГЛЯД ЗА НІГТЯМИ

Нігті на руках і ногах рекомендується акуратно підстригати. На пальцях рук — дугоподібно, по піднесенню пальця, а на пальцях ніг, надаючи нігтям прямої форми. Якщо нігті біля кутів зрізані неправильно, це може призвести до їх вростання в пальці, що надалі вимагатиме операційного втручання.

ДОГЛЯД ЗА ВОЛОССЯМ

Тіло, руки і ноги людини вкриті пушковим волоссям, тоді як на голові, бровах і повіках росте щетинисте волосся. Волос скла дається з двох частин — стрижня і кореня. Корінь знаходиться в глибині шкіряного покриву і закінчується волосяною цибулною, яка знаходиться в спеціальному мішечку — фолікулі.

Мити волосся необхідно у міру його забруднення. У підлітків волосся зазвичай швидко

забруднюється через посилене виділення шкірного сала. На жирному волоссі швидко осідає пил, бруд, шкідливі речовини, які знаходяться в повітрі, особливо міському. Часте миття волосся безпечне, проте необхідно використовувати шампуні, на яких вказана можливість їх частого використання.

Однією з найбільш частих проблем підліткового волосся є поява лупи і себореї , які викликаються грибковим збудником. Щоб їх позбутися, рекомендується застосовувати протигрибкові препарати й спеціальні шампуні.

Кожна людина повинна користуватися лише індивідуальними гребінцем або щіткою для волосся. Гребінці необхідно обирати

з негострими зубчиками, щоб при розчісуванні не ушкоджувати волосся і не подразнювати шкіру голови. Перед кожним миттям голови потрібно ретельно промивати щітки і гребінці з милом.

Голити волосся рекомендується після його розпарювання гарячою водою, тоді волосся стає м’яким і легко видаляється. Перед голінням на шкіру слід нанести піну або гель для гоління. Це дозволить уникнути подразнення шкіри. Після гоління можливе використання лосьйону без спирту, який не викличе пересушування шкіри. Лезо бритви необхідно замінювати після 2-3-разового використання.

ДОГЛЯД ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ

Догляд за порожниною рота передбачає, перш за все, регулярне чищення зубів двічі на день: уранці й увечері. Чистити зуби необхідно у напрямку зверху донизу, уздовж щілин між ними. Заміну зубної щітки необхідно проводити що три місяця. Зубну пасту краще обирати профілактичну, проти виникнення карієсу, таку, що містить фтор. Двічі на рік необхідно відвідувати стоматолога, який виявить перші ознаки карієсу і прибере зубний камінь. Дотримання усіх цих правил допоможе вам мати здорові та красиві зуби впродовж усього життя.

 

 

 ЛІКУВАННЯ ТА ПРАВИЛА ХАРЧУВАННЯ ПРИ РОТАВІРУС

Враховуючи, що ротавірусна інфекція у дорослих протікає в легкій формі, особливого лікування не проводиться. Але якщо симптоматика яскраво виражена, то необхідно позбавлятися від конкретних ознак кишкового грипу. Як правильно лікуватися і як боротися з різними симптомами?

1. Запобігання зневоднення. При діареї організм втрачає багато солей і води, тому потрібно більше пити розчинів солей. Але дотримуватися при цьому кілька правил: не можна пити насильно, це може викликати блювоту, що ускладнить перебіг хвороби. Щоб запобігти зневоднення, в аптеці потрібно придбати розчини солей, наприклад, «Регідрон» (1 пакетик порошку розчиняється в 1 літрі води). Ліки приймається по 50 мл кожен 30 хвилин. «Регідрон» можна замінити фізіологічним розчином (1 ч.л. солі розводиться в 1 літрі води), п’ється так само.

2. Харчування під час хвороби. Якщо немає апетиту, не можна їсти насильно. Харчуватися потрібно часто, але невеликими порціями, щоб не викликати блювотні рефлекси. Бажано готувати ягідний кисіль, рисову кашу, курячий бульйон і т.д. З раціону прибрати молочні продукти, вони – сприятлива для бактерій середу, а також їжу, багату вуглеводами.

3. Висновок токсинів. Лікарі призначають «Полісорб», «Смекту» або активоване вугілля.

4. Допомога ШКТ. Під час хвороби в організмі недостатня кількість ферментів, тому необхідний прийом ферментних препаратів (наприклад, «Мезиму» або «Фесталу»), бактерійних лактомістких препаратів («Лінекс», «Ацилакт», «Лактобактерин»).

5. Зниження температури. У дорослих при кишкової інфекції температура тіла підвищується до 37,7, у дитини вона може досягати 39,5. Приймати жарознижувальну можна тільки в тому випадку, якщо показники вище 38,5. Для цього можна випити Парацетамол або інші препарати для зниження температури, зробити обтирання горілкою.

При виникненні ротавірусної інфекції, як лікувати самостійно вирішувати не варто, особливо якщо захворювання протікає складно. При тривалій діареї, гострих болях, високій температурі, прогресуванні хвороби, появі нових симптомів – необхідно без зволікань звернутися до лікаря. У таких випадках потрібне стаціонарне лікування.

 

Профілактика захворювання

Профілактичні заходи проти ротавірусу ділять на специфічні і неспецифічні. Перші – це вакцини, вони приймаються орально, але доступні тільки в країнах Європи та США. В Україні лікарі рекомендують дотримуватися правил санітарних процедур та особистої гігієни:

· своєчасна ізоляція хворих дітей і дорослих на період хвороби;

· миття рук з протягом всього дня і перед кожним прийомом їжі;

вживання безпечних продуктів і питної води (обов’язково кип’яченою!). Не забувайте стежити за терміном придатності продуктів і ретельно мити фрукти і овочі. При несприятливому епідемокруженіі їх можна замочувати на 10 хвилин у 3% оцтової кислоти.

Ротавірусна інфекція – заразне захворювання, тому хворих потрібно обов’язково ізолювати, щоб не допустити епідемії. При перших ознаках і гострому перебігу кишкового грипу потрібно звернутися до лікаря (терапевта або інфекціоніста).

 

ВІТРЯНА ВІСПА

Вітряна віспа(varicella) — це гостре інфекційне захворювання, переважно дитячого віку, що характеризується лихоманкою, а також висипом на шкірі та слизових оболонках у вигляді дрібних бульбашок з прозорим вмістом.

Причини

Збудником вітряної віспи є вірус групи герпесу (ідентичний збудника оперізувального герпесу — herpes zoster). Цей вірус швидко поширюється в закритих приміщеннях і з легкістю передається повітряно-крапельним шляхом через слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, тому захворювання і отримало назву — вітрянка.

Джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу, заразний за 1–2 дні до початку захворювання, а також у період появи висипки, причому наявність прямого контакту з ним для зараження не обов'язково: вірус дуже леткий і легко проникає в сусідні кімнати і навіть суміжні квартири. Однак він не має стійкість у зовнішньому середовищі, тому через третіх осіб і предмети поширюється рідко.

Найчастіше ж хворіють діти дошкільного та молодшого шкільного віку. Діти у віці до 2 міс. і дорослі хворіють рідко. Найбільша захворюваність припадає на осінньо-зимовий період.

Вхідні ворота — слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Потоком крові вірус заноситься переважно в епітеліальні клітини шкіри і в слизові оболонки

Симптоми

Інкубаційний період триває від 11 до 23 днів (в середньому 14 днів). Захворювання зазвичай починається гострого підвищення температури і майже одночасним висипанням на шкірі, волосистій частині голови і слизових оболонках, яке триває протягом 3–4 днів, іноді довше.

Первинний елемент висипу — дрібне пляма або папула (вузлик), які дуже швидко (через кілька годин) перетворюються в везикулу (бульбашка) з гіперемією навколо неї. Через 1–3 дні пухирець лопається і підсихає, починаючи з центру, поступово перетворюючись на щільну корочку, після відпадіння якої рубців зазвичай не буває.

Ускладнення вітряної віспи

Ускладнення зазвичай виникають у зв'язку з приєднанням вторинної інфекції (рожа, піодермія, абсцес, флегмона, сепсис та ін.) Іноді на 5–7-й день від початку хвороби розвивається менінгоенцефаліт вірусно-алергічного походження. Описано також окремі випадки нефриту, осередкового міокардиту.

Лікування

Хворих лікують зазвичай удома; госпіталізують тільки дітей з тяжкими або ускладненими формами.

Необхідний ретельний гігієнічний догляд, спрямований на попередження вторинної інфекції (щоденні ванни зі слабким розчином перманганату калію, проглаживание натільної білизни). Елементи висипу змащують 1–2% водним розчином перманганату калію або 1–2% водним або спиртовим розчином діамантового зеленого. Обов'язково полоскання рота після їди. При появі гнійних ускладнень показані антибіотики.

Прогноз зазвичай сприятливий. Смертельні результати спостерігаються тільки при важких атипових формах і ускладненому перебігу.

Лікування

При високій температурі і ослабленому організмі, дитині необхідно рясне пиття з великим вмістом вітаміну С, який міститься в апельсиновому, грейпфрутовим соку. Сік можна пити без обмеження протягом усього дня, замінюючи їм воду та інші напої.

Під час хвороби у дитини знижений апетит, тому харчування має бути легкозасвоюваним і лікувальним. Краще, якщо це будуть пюре зі свіжих ягід і свіжих овочів.

Сік суниці має загальнозміцнюючу і протимікробну ефектом, нормалізує порушений обмін речовин.

ШАНОВНІ БАТЬКИ, ЯКЩО У ВАШОЇ ДИТИНИ ВИЯВИТЬСЯ ВИСИП ЗВЕРТАЙТИСЬ ДО ЛІКАРЯ!

 

ЕЛЕКТРОТРАВМА

Електротравма - травма, що виникає при доторканні неізольованих електродротів, увімкнених у мережу внаслідок чого в організмі людини відбуваються важкі місцеві та загальні зміни, які часто та швидко закінчуються смертю.

Проблема електричної травми, стала актуальною порівняно недавно. На сьогодні постійне збільшення кількості джерел електроенергії, пов'язане з розвитком науково-технічного прогресу, безумовно, підвищує рівень комфортності життя, але в той же час обумовлює стабільність частоти виникнення електротравм і електроопіків.

КЛАСИФІКАЦІЯ:

1. легка електротравма - судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

2. електротравма середньої важкості - судомне скорочення м'язів і втрата свідомості, ЕКГ в нормі;

3. важка електротравма - втрата свідомості і порушення серцевої і дихальної діяльності;

4. украй важка електротравма - клінічна смерть.

Симптоми

Хворий миттєво втрачає свідомість, відмічається судомне скорочення м'язів, зупинка дихання, різкий розлад серцевої діяльності.

Якщо ураження не призвело до моментальної загибелі та через деякий час свідомість постраждалого відновилася, то в нього визначається головний біль, сонливість, загальна млявість. Місцево відмічаються сліди опіку у вигляді жовтувато-бурих плям та смуг.

Електричні травми являють собою чітко виражені місцеві пошкодження тканин організму, викликані впливом електричного струму або електричної дуги. Зазвичай це ураження шкіри, рідше - інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток. У більшості випадків електротравми виліковуються і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. В окремих випадках, зазвичай при важких опіках, травми можуть призвести до загибелі людини.

Розрізняють такі електричні травми: електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія.

Перша допомога: необхідно швидко відімкнути струм та негайно розпочати штучне дихання, яке слід проводити упродовж тривалого часу (декілька хвилин), до повного відновлення самостійних та глибоких дихальних рухів грудної клітки.

УВАГА!

Шановні батьки і діти будьте обережні з електрострумом!

 

МЕНІНГІТ

Менінгіт - небезпечне захворювання, що супроводжується запаленням оболонок головного та спинного мозку. Хвороба може виникнути як самостійно, так і в якості ускладнення іншого процесу.

Існує кілька класифікацій менінгітів. По етіології менінгіт може бути бактеріальних, вірусних, грибкових; за характером запального процесу — гнійним і серозним. За течією виділяють гострий, підгострий і хронічний менінгіт; за походженням — первинний і вторинний (виник на тлі іншого захворювання).

Найпоширенішими симптомами менінгіту є головний біль, оніміння шиї, висока температура, порушення свідомості, боязнь світла і підвищена чутливість до звуків. Серед неспецифічних симптомів — дратівливість і сонливість.

Причини менінгіту

Найчастіше причинами менінгіту є бактерії або вірус, що вражають м’які оболонки мозку і цереброспінальну рідину.

У дітей причиною менінгіту стають переважно ентеровіруси, проникаючи в організм через їжу, воду, брудні предмети.

У дорослих переважає бактеріальний менінгіт, збудником якого є бактерії Streptococcus pneumoniae і Neisseria meningitidis. Ці бактерії не викликають менінгіту, перебуваючи в горлі і носі, але потрапляючи в кров, цереброспінальну рідину і м’які тканини головного мозку, провокують запалення.

Іноді причиною менінгіту стають інші види бактерій. Стрептокок групи В часто викликає захворювання у новонароджених, інфікованих під час пологів або після них. Listeria monocytogenes також вражає переважно немовлят і літніх людей.

Також менінгіт часто розвивається як ускладнення різних захворювань і травм голови.

Захворювання може передаватися при пологах, повітряно-крапельним шляхом, через слизові оболонки, брудну воду, їжу, укуси гризунів і комах.

Симптоми менінгіту

Симптомами менінгіту, що проявляються найчастіше, є головний біль, оніміння (ригідність) м’язів шиї, пропасниця, порушення свідомості (аж до коми), підвищена чутливість до світла і звуку. У хворого спостерігаються нудота і блювота, загальна слабкість, порушення серцевого ритму, м’язовий біль. Менінгеальний синдром виражається симптомами Керінга і Брудзинського: хворий не може згинати шию, розігнути ногу в колінному суглобі. Гіперестезія проявляється в гіперчутливості: людина не може виносити яскравого світла, гучних звуків, дотиків.

Часто передвісником менінгіту стає інфекція верхніх дихальних шляхів, але прийом антибіотиків може згладити загальну картину захворювання. При ослабленні імунної системи менінгіт може протікати або в якості легкої інфекції з незначним підвищенням температури і головним болем, або швидко перерости в кому.

Менінгіт діагностується завдяки дослідженню ліквору і люмбальної пункції.

Бактеріальні менінгіти зазвичай починаються гостро, менінгеальні симптоми яскраво виражені. Серозний туберкульозний менінгіт має поступовий характер течії.

До поразок мозкової оболонки часто призводять різноманітні хронічні захворювання: туберкульоз, сифіліс, саркоїдоз, токсоплазмоз, бруцельоз.

Види менінгіту

Бактеріальний менінгітвиникає зазвичай через проникнення в центральну нервову систему бактерій пневмокока, менінгококу, гемофільної палички.

1) Гемофільної паличкипровокує захворювання переважно у дітей до 6 років, рідше — у дорослих. Виникає воно на тлі таких хвороб, як пневмонія, отит, цукровий діабет, алкоголізм, черепно-мозкові травми, синусит.

2) Менінгококовий менінгітзазвичай протікає досить важко; може виникати геморагічний висип у вигляді плям (зірочок) різного розміру. Плями локалізуються на ногах, стегнах і сідницях, слизових оболонках і кон’юнктиві. Хворого турбує озноб, сильний жар, можлива інтоксикація.

3) Пневмококовий менінгітзустрічається досить часто і протікає з виникненням пневмонії приблизно у половини хворих. Найважче захворювання переносять люди, хворі на цукровий діабет, алкоголізм, цироз печінки. Симптомами є ураження свідомості і черепних нервів, парез погляду, епілептичні напади. Пневмококовий менінгіт може повторюватися і часто призводить до смерті.

Бактеріальні менінгіти можуть призвести до таких ускладнень як шок, ендокардит, гнійний артрит, порушення згортання крові, пневмонія, електролітні розлади.

Вірусні менінгітипочинаються з симптомів того інфекційного захворювання, яке стало їх причиною. Такі менінгіти протікають з помірною лихоманкою, сильним головним болем і слабкістю. При цьому у хворих слабо виражені менінгеальні симптоми. Хвороба найчастіше перебігає без розладів свідомості.

Туберкульозний менінгітзараз часто є одним з перших клінічних симптомів туберкульозу. Раніше ця форма захворювання завжди закінчувалася летальним результатом, але зараз, при адекватному лікуванні смертність становить 15-25% усіх випадків хвороби. Починається туберкульозний менінгіт з підвищення температури, головного болю, блювоти. З’являються менінгеальні симптоми, черепні нерви уражаються.

Лікування менінгіту

Лікування менінгіту завжди повинно мати комплексний характер і проводитися в лікарні. Хворому показаний постільний режим, прийом антибіотиків та противірусних препаратів. Іноді тяжкі стани хвороби вимагають реанімаційних процедур. При правильному і своєчасному лікуванні менінгіт повністю виліковний.

Для профілактики деяких видів менінгіту роблять щеплення, діючу близько 4 років, але захиститься від хвороби на 100% неможливо. Головне вчасно діагностувати її і негайно почати лікування.

 

 ПОЛІОМІЄЛІТ

Поліомієліт- це інфекційне захворювання, при якому уражається центральна нервова система, шлунково-кишковий тракт ілімфатична система. Хвороба є найпоширенішою причиною виникнення у дітей фізичних недоліків.

Вірус поліомієліту, потрапивши в організм, проникає в нервову систему через кров, уражає різні відділи, переважно рухові клітиниспинного мозку, а також рухові корінці, які відповідають за рухи.

Вірус поліомієліту поширюється повітряно-крапельним шляхом (чхання,кашель) або за типом кишкової інфекції (через фекалії хворого). Основний засіб профілактики хвороби -вакцинація дітей.

ПОЛІОМІЄЛІТ - ПРИЧИНИ

Збудник поліомієліту - вірус, який поширюється повітряно-крапельним шляхом, або разом з немитими продуктами і виділеннями хворої людини. Збудник захворювання досить стійкий, він здатний кілька місяців жити в молоці, овочах, у стічних водах і фекаліях. Однак, не зазнає впливу дезінфікуючими препаратами і високої температури. Це єдиний спосіб обробки предметів побуту або продуктів, що виключає зараження.

Інкубаційний період поліомієліту триває приблизно два тижні. Спочатку вірус потрапляє в кишечник і фіксується на слизових оболонках. Потім проникає в кровоносну систему, разом з кров'ю поширюється по всьому організму, впливаючи на внутрішні системи і органи. Особливо страждаютьголовнийі спинний мозок, оскільки вірус вражає не тільки клітини, але і відходять від мозку нервові закінчення.

ПОЛІОМІЄЛІТ - СИМПТОМИ

Симптоми поліомієліту в більшості випадків починаються зголовного болю, діареї та підвищеної температури. Крім цього, відзначаються різні неврологічні порушення. Вірус в організмі проходить декілька основних етапів, які в медицині розрізняють таким чином:

o інкубаційний період (тривалість становить від 2-х до 21 дня);

o період предпаралітичний, діагностується млявість і слабкість м'язів (тривалість від 2-х до 6 днів);

o паралітичний: м'язи стають важко керованими і більш щільними;

o відновний (тривалість складає приблизно один рік);

o період залишкових явищ, при якому зміни м'язів викликають деформацію кінцівки;

ПОЛІОМІЄЛІТ - ДІАГНОСТИКА

Діагностика ґрунтується на даних лабораторних досліджень і клінічних проявах поліомієліту. Попередній аналіз встановлюють, виходячи з епідеміологічних даних і характерних проявів захворювання. Враховуються також дані про вакцинацію.

Остаточний діагноз ставлять, використовуючи вірусологічні дослідження. Вірус виділяють з носоглоткового слизу і випорожнень, рідше з цереброспінальної рідини. Щоб виявити рівень ураження рухових нейронів, користуються методом електронейроміографії, який дозволяє з точністю визначити електричну активність м'язів і нервів.

ПОЛІОМІЄЛІТ - ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА

Внаслідок епідеміологічної активності (високого ступеня заразності) людина, яка заражена вірусом поліомієліту, в обов'язковому порядку підлягає терміновій госпіталізації. Проводять лікування в інфекційних стаціонарах. Штучна вентиляція легенів призначається, якщо відзначається параліч дихальних шляхів, що призводить до летального результату.

Кращою профілактикою поліомієліту є суворе дотримання гігієни (старанне миття продуктів харчування і рук). Не можна купатися в брудних водоймах, оскільки вірус може потрапити в організм разом з проковтнутою водою. В нашій країні проводиться обов'язкова вакцинація від поліомієліту, гарантує довічний імунітет.

 

 ВПЛИВ КУРІННЯ ТА АЛКОГОЛЮ НА ОРГАНІЗМ ПІДЛІТКА

Вплив куріння та алкоголю на організм підлітка

Алкоголь як чинник ризику захворюваності

“Алкоголізм, мертвою хваткою тримає людство, і збирає з нього жахливу данину пожираючи молодість, підриваючи сили, подавляючи енергію, гублячи кращий цвіт роду людського”.

                                                                                                             Джек Лондон.

Вживання алкогольних напоїв належить тільки до медичних, але й до соціальних бід. У всіх країнах світу проводиться активна боротьба з цим злом, видається безліч книжок, в яких переконливо доводиться шкідливість і підступність алкоголю, проте кількість осіб, котрі вживають алкоголь, не зменшується. Разом з тим, навіть нерегулярний прийом незнаних доз алкоголю токсично впливає на організм. Так, алкоголь нейтралізує вітамінів групи В, які необхідні для нормального проведення нервових імпульсів, блокує дію Фотієвої кислоти, яка є одним із чинників оновлення клітин організму. Згідно даних ВООЗ, алкоголь є причиною кожного третього випадку смерті у світі.

Вживання алкоголю призводить до збільшення вмісту в крові холестерину, який, змінюючи стан стінки кровоносних судин, викликає розвиток атеросклерозу, що часто призводить до інфаркту або інсульту. В результаті хронічного отруєння серцевого м’яза продуктами розпаду алкоголю порушуються нормальний перебіг обмінних процесів в міокарді, його скоротлива та провідна функція. При частих повторних прийомах алкоголю м’яз серця робиться слабким, дряблим, порожнини серця розтягуються, на поверхні серця та в проміжках між м’язовими волокнами відкладається жир. Це значно утруднює роботу серця – виникають аритмії, розвивається серцева недостатність.

Підвищений артеріальний тиск також часто обумовлений вживанням алкогольних напоїв.

Етиловий спирт всмоктується в шлунку та тонкому кишківнику. З током крові він потрапляє в усі органи і тканини, де уповільнює та порушує перебіг метаболічних процесів. Внаслідок того, що переробка нейтралізація алкоголю відбувається в печінці, у людей, котрі зловживають алкоголем, часто виникають хронічні захворювання жовчевидільних шляхів та печінки. Серед них особливо небезпечним є алкогольний цироз печінки.

Вживання алкоголю може викликати варикозне розширення вен стравоходу.

При сильному кашлі або блювоті можливе виникнення інтенсивних кровотеч, які часто закінчуються смертю. Окрім того, алкоголь сприяє розвиткові запалення підшлункової залози. При цьому порушується продукція інсуліну, внаслідок чого виникає таке тяжке захворювання, як цукровий діабет.

Негативно впливає алкоголь і на нирки сечовидільні шляхи, якими видаляються профекти його метаболізму.

У людей, котрі зловживають алкоголем тривалий час, виникають різноманітні ураження нервової системи, з яких найбільше поширеними є ураження периферичної нервової системи – алкогольні полі невропатії. Ці захворювання розвиваються напроти певного часу. Поступово в кінцівках з’являються відчуття “затерпання”, “повзання мурашок”, “поколювання”. Можливе значне зниження чутливості на стопах та кистях рук.

Дуже вразливою до токсичного впливу алкоголю є центральна нервова система. Перші впливи алкоголю на ЦНС з’являються ще через 5-7 хвилин після його прийому.

Важливо зазначити, що вживання алкоголю значно погіршує перебіг всіх захворювань, якими страждає людина. Алкоголь підвищує сприйнятливість організму до інфекційних захворювань, також дуже легко захворіти раковими захворюваннями.

 

Куріння як чинних ризику захворюваності.

Куріння – один зі основних чинників ризику, які сприяють розвиткові хронічних захворювань бронхолегеневої системи. Шкідливі речовини тютюнового диму і зовнішнього повітря та бактерії не видаляються назовні, а осідають в бронхах. Розвиваються запальні процеси, внаслідок яких зменшується прохідність бронхів і порушується нормальне дихання. Ті, хто курять, у 10-30 разів більше ризикують захворіти будь-якими респіраторними захворюваннями, ніж ті, хто не курять. Смертність серед курців, котрі страждають хронічним бронхітом, вища в 21 раз.

Куріння є чинником ризику виникнення хвороб печінки, підшлункової залози, шлунку та кишківника. Доведено, що куріння призводить до розвитку гастриту. Виразки шлунку та дванадцятипалої кишки. Ці захворювання у курців зустрічаються на 60% частіше, ніж у людей, котрі перебувають в аналогічних умовах, але не курять.

Внаслідок гальмування скоротливої та рухливої функції шлунку і кишківника у курців зникає апетит, погіршується травлення, виникають розлади.

Під впливом куріння знижується насиченість крові киснем і розвивається кисневе голодування , від якого передусім страждає головний мозок.

Внаслідок куріння в організмі руйнується значна кількість аскорбінової кислоти – вітаміну С. Встановлено, що одна викурена цигарка позбавляє організм 25 мг аскорбінової кислоти.

Нестача аскорбінової кислоти згубно діє і на стан нервової системи: підвищується стомлюваність, погіршується пам’ять. Підлітки, які починають курити, звичайно погано вчаться.

Звичайна швидкість реакції людини на подразнення становить 0,5 секунди. При курінні вона подовжується до 1 секунди, тобто вдвічі. Що це означає?

Скажімо, у водія автомашини збільшується вдвічі час гальмування. При швидкості 60 км на годину за цей час машина пройде зайвих 8 м, це може спричинитися до катастрофи, загибелі людей. А спорті? Уповільнена реакція воротаря-хокеїста коштуватиме команді кількох пропущених шайб. Уповільнена реакція в тенісі – це пропущені м’ячі. Людина з поганою реакцією не може грати у футбол.

Тютюн негативно впливає не тільки на швидкість, а й н чіткість реакції.

Під впливом нікотину погіршується гострота зору. Куріння знижує м’язову силу, заважає нормально працювати, старить людину.